виколупувати
ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь.
Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280);
Він виколупав з зубів застряглу крихту (Досв., Вибр., 1959, 224);
// Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь.
Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194);
Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку ножем і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., І, 1958, 359).
Словник української мови (СУМ-11)