Словник української мови у 20 томах

виколювання

ВИКО́ЛЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. вико́лювати 1, 2.

Зобов'язати підприємства, організації, які проводять роботи з виймання ґрунту, торфу, виколювання льоду чи поглиблення дна водоймища, виставляти попереджувальні знаки в небезпечних місцях, а по закінченні робіт вирівнювати дно водоймища (з мови документів).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. виколювання — вико́лювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. виколювання — -я, с. Дія за знач. виколювати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виколювання — ВИКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вико́лювати 1, 2.  Словник української мови в 11 томах