викоханий

ВИ́КОХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́кохати.

Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Панас Мирний);

// ви́кохано, безос. пред.

Всюди панувала або мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях, або ж та польщизна, котру прийнято в нас між людьми поважними (П. Куліш).

2. у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду.

Десь з кутка озирнувся [Острозький] – біла, викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Іван Ле);

Тодоска .. викоханими руками розставляє рожево-жовті глиняні полумиски з підсмаженими в'юнами (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. викоханий — ви́коханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викоханий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до викохати. 2》 у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викоханий — I вигодуваний, випестуваний, випещений, виплеканий, вирощений, вихований (про дитину), злеліяний II див. гладкий  Словник синонімів Вусика
4. викоханий — ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І.  Словник синонімів української мови
5. викоханий — Ви́коханий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. викоханий — ВИ́КОХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кохати. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32); *Образно.  Словник української мови в 11 томах