викоханий

ВИ́КОХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кохати.

Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32);

*Образно. Неозорі колгоспні лани, — і озимі, і ярі, — лежать колгоспною любов’ю викохані, сонцем упиваються… (Вишня, І, 1956, 371).

2. у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду.

Десь з кутка озирнувся [Острозький] — біла, викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Ле, Наливайко, 1957, 122);

Тодоска.. викоханими руками розставляє рожево-жовті глиняні полумиски з підсмаженими в’юнами (Стельмах, Хліб.., 1959, 86).

Значення в інших словниках

1. викоханий — ви́коханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викоханий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до викохати. 2》 у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викоханий — ВИ́КОХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́кохати. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Панас Мирний); // ви́кохано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. викоханий — I вигодуваний, випестуваний, випещений, виплеканий, вирощений, вихований (про дитину), злеліяний II див. гладкий  Словник синонімів Вусика
5. викоханий — ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І.  Словник синонімів української мови
6. викоханий — Ви́коханий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)