викочування
ВИКО́ЧУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вико́чувати.
Для вкочування й викочування діжок укладені дошки (з навч. літ.);
Сергій подумав, що постале перед ним видиво є й справді наслідком повсякденного викочування з-за оповитого синюватим маревом обрію жовтогарячого небесного кружала (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)