викрикнутий

ВИ́КРИКНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́крикнути.

Голосно викрикнуте слово;

// ви́крикнуто, безос. пред.

Хлопцеві почулося, що в натовпі було викрикнуто його ім'я (із журн.).