викришувати
ВИКРИ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРИШИТИ, шу, шиш, док., що.
Подрібнюючи на шматочки, крихти, видаляти звідки-небудь.
– Мерщій признавайся, парубче.., – з посмішечкою говорить Гервасій і знову виважує свою руку, яка не одному хліборобу і вибивала, і викришувала зуби (М. Стельмах);
Хлопчина знову витяг сучок і, ледь не викришуючи собі зуби, почав гризти (Ю. Логвин);
Морська вода викришила у вапнякові чудернацьку заглибину у вигляді людської ноги (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)