вилизувати
ВИЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛИЗАТИ, ижу, ижеш, док., кого, що.
Лижучи, очищати кого-, що-небудь.
Пестить [вовчиця] по черзі обох [дітей] і тіло вилизує ніжне (М. Зеров);
* Образно. Од хати й хлівця залишились тільки глиняні стінки, по яких ще перебігали золотенькі гадючки вогню, вилизуючи рештки дерева (П. Панч);
// Лижучи, вибирати все без залишку з чого-небудь.
– Певно, якийсь із них сметану крадену тут вилизував (І. Цюпа);
Вони поїли все дощенту, висмоктали кісточки .. і, мов голодні коти, вилизали навіть миску (М. Коцюбинський);
// перен. Ретельно прибирати, вичищати, вимивати.
Молодиця зраділа, що робота закінчилась. Зранку попідтирає в кабінетику: дасть Бог день, дасть і їжу. Мий, вилизуй, знову насмітять (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)