вилизувати
ВИЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛИЗАТИ, ижу, ижеш, док., перех.
1. Лижучи, очищати кого-, що-небудь.
Пестить [вовчиця] по черзі обох [дітей] і тіло вилизує ніжне (Зеров, Вибр., 1966, 256);
// Лижучи, вибирати все без залишку з чого-небудь.
— Певно, якийсь із них сметану крадену тут вилизував (Цюпа, Назустріч.., 1958, 355);
Вони поїли все дощенту, висмоктали кісточки.. і, мов голодні коти, вилизали навіть миску (Коцюб., II, 1955, 23).
2. перен. Знищувати (про вогонь).
Од хати й хлівця залишились тільки глиняні стінки, по яких ще перебігали золотенькі гадючки вогню, вилизуючи рештки дерева (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125).
Словник української мови (СУМ-11)