вилинути
ВИ́ЛИНУТИ, ну, неш, док., поет.
Те саме, що ви́летіти.
Вилинули сизі орли В Корсунь на Вкраїну (П. Куліш);
// Легко і швидко вибігти.
– Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, – сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький);
// Плавно рухаючись, з'явитися, показатися.
Тим часом туман розірвався на сході, і відразу з його [нього] вилинуло, сяючи пишною красою, золотеє сонце (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)