вилискувати
ВИЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., чим і без дод.
М'яко блищати, відсвічувати; лисніти.
Матроси стоять на юті, мов статуї. Їхні руки й обличчя вилискують бронзою (В. Кучер);
Виорана земля чорніла, аж вилискувала, і тільки де-не-де несміло виглядали зелені листочки трави (Д. Ткач);
Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)