вилискувати

ВИЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., без додатка і чим. М’яко блищати, відсвічувати; лисніти.

Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51);

Виорана земля чорніла, аж вилискувала, і тільки де-не-де несміло виглядали зелені листочки трави (Ткач, Черг. завдання, 1951, 143);

Матроси стоять на юті, мов статуї. Їхні руки й обличчя вилискують бронзою (Кучер, Чорноморці, 1956, 21).

Значення в інших словниках

1. вилискувати — вили́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилискувати — -ує, недок., без додатка і чим. М'яко блищати, відсвічувати; лисніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилискувати — ВИЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., чим і без дод. М'яко блищати, відсвічувати; лисніти. Матроси стоять на юті, мов статуї. Їхні руки й обличчя вилискують бронзою (В.  Словник української мови у 20 томах
4. вилискувати — див. блищати  Словник синонімів Вусика
5. вилискувати — БЛИЩА́ТИ (про гладку, начищену, змащену і под. поверхню - давати блиск; давати м'який блиск), ЛИСНІ́ТИ, ЛИСНИ́ТИСЯ, ЛИСНІ́ТИСЯ рідше, БЛИСТІ́ТИ рідко, ВИЛИ́СКУВАТИ підсил., ВИЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, ЛОЩИ́ТИ діал., ЛОЩИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови