вилов
ВИ́ЛОВ, у, ч.
1. Процес виловлювання тварин (перев. у великих масштабах).
Лісоруби, пошабашивши, зібралися в цей час біля озера, яке ще недавно було лісовим, а зараз лежало серед відкритого порубу, обміліле, висихаюче. У ньому було повно риби, і, щоб добро не пропадало, майстер організував тут же колективний вилов (О. Гончар);
Основу сучасного промислу Баренцового моря становить тріска. Вона є основним об'єктом вилову, який ведуть тральники у відкритому морі (з наук.-попул. літ.).
2. Те, що виловлене, одержане виловлюванням.
Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (М. Трублаїні);
Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим, І рибним виловом багатим (А. Малишко);
Я білішої солі в мажару насипав, а перебірки разом з рибою на берег витрусив. Накинулися і корабельники, і піші, і візні на мій вилов, одне одного стусанами потчують, вихоплюють, що під руку трапиться, той вуса китового тягне, той – хвоста (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)