вилов

ВИ́ЛОВ, у, ч.

1. Процес виловлювання риби (переважно у великих масштабах), тварин і т. ін.

Основу сучасного промислу Баренцового моря становить тріска. Вона є основним об’єктом вилову, який ведуть радянські тральщики у відкритому морі (Наука.., 2, 1958, 17);

В Цуманському лісі споруджено спеціальну пастку для вилову диких кабанів (Рад. Укр., 2.ІІ 1967, 4).

2. Те, що виловлене, одержане виловлюванням.

Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (Трубл., II, 1955, 272);

Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим, І рибним виловом багатим (Мал., Звенигора, 1959, 329).

Значення в інших словниках

1. вилов — ви́лов іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вилов — -у, ч. 1》 Процес виловлювання риби, тварин і т. ін. 2》 Те, що виловлене, одержане виловлюванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилов — ВИ́ЛОВ, у, ч. 1. Процес виловлювання тварин (перев. у великих масштабах). Лісоруби, пошабашивши, зібралися в цей час біля озера, яке ще недавно було лісовим, а зараз лежало серед відкритого порубу, обміліле, висихаюче.  Словник української мови у 20 томах
4. вилов — ВИ́ЛОВ (те, що виловлене), ЛОВ. Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (М. Трублаїні); Лов винагородив рибалок (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови