виловлювати

ВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОВИТИ, влю, виш; мн. ви́ловлять; док., кого, що.

1. Ловлячи витягати звідки-небудь; видобувати.

Виловлював [Мош-Костаки] з юшки стручки перчиці (М. Коцюбинський);

У затоках місцеві рибалки вже виловлювали сітками дрібних, смачних для юшки гірчаків (А. Шиян);

Тільки й того, що окропцю посьорбають [діти] та якийсь шматочок посинілої картоплі виловлять з миски (А. Хижняк);

* Образно. Якось уночі слух Лукини Самійлівни виловив на широкому тлі багатоголосого співу знайомий дівочий дискантик (І. Волошин).

2. Ловлячи всіх або багатьох, винищувати.

[Старша дружка:] Треба кота впустити, миші виловити (І. Нечуй-Левицький);

Всіх комах синиця в хаті виловила (О. Копиленко);

// Ловлячи, захоплювати, затримувати з певною метою.

Маленьку добре знали в районі. У свій час вона, кажуть, учителювала, потім виловлювала безпритульних (Ю. Збанацький);

Уряд вислав жандармерію, щоби вислідити і виловити злодіїв-коноводів (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. виловлювати — вило́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виловлювати — -юю, -юєш, недок., виловити, -влю, -виш; мн. виловлять; док., перех. 1》 Ловлячи, витягати звідки-небудь; видобувати. 2》 Ловлячи всіх чи багатьох, винищувати. || Ловлячи, захоплювати з певною метою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виловлювати — ВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОВИТИ, влю, виш; мн. ви́ловлять; док., перех. 1. Ловлячи, витягати звідки-небудь; видобувати. Виловлював [Мош-Костаки] з юшки стручки перчиці (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. виловлювати — Виловлювати, -люю, -єш сов. в. виловити, -влю, -виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить.  Словник української мови Грінченка