Словник української мови у 20 томах

вилущувати

ВИЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЩИТИ, щу, щиш, док.

1. що. Очищати, звільняти що-небудь від зовнішньої оболонки, шкаралупи і т. ін.

Старий Онопрій .. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (І. Франко);

Сіла білочка снідати.., шишку гризе, насіння вилущує (О. Копиленко);

Це справа не така, як з горіхом: розкусив та й вилущив зернятко... (М. Коцюбинський);

// Відокремлювати, відривати зерно від качана.

За два тижні до сівби зерно вилущують із середньої частини кукурудзяного качана, сортують, обігрівають на сонці (з наук. літ.);

* Образно. Університетське життя вилущило його з тісної шкаралупи гімназиста (Н. Кобринська).

2. що, вет., мед. Видаляти хірургічним способом хвору тканину, частину хворого органа.

Пухлину вилущують звичайно вузьким распатором та зімкнутими ножицями Купера (з наук. літ.);

Лікування кісти бартолінової залози – хірургічне: над місцем найбільшого випинання роблять розтин шкіри завдовжки 2–3 см, залозу вилущують, проводять гемостаз і накладають шви (з наук.-попул. літ.);

При відкритій черезміхуровій аденомектомії хірург доступом через розтин у сечовому міхурі вилущує гіперплазовану (збільшену) частину простати (з навч. літ.).

3. що, перен. Вибирати, вилучати (щось важливе, істотне).

– Це для вас так важливо: бути ключарем? – спитав Бережан, знову пильно глянувши на мене. Вiн мене впiзнавав; вiн малював мене в уявi, вилущував у мені головне (Р. Федорів);

М. Коцюбинський стоїть трохи ніби осторонь, аналізує, об'єктивує враження й вилущує з них найістотніше (із журн.);

Інформацію в легендах і міфах приховано глибоко, треба вміти її вилущувати (із журн.);

Йогананда був повністю у полоні релігійних індуїстських традицій, і вилущити з його оповідей раціональне зерно не так просто (О. Бердник).

4. кого, що, перен., рідко. Знищувати (у 1 знач.) всіх або багатьох.

Всіх ведмедів і вепрів вилущимо, всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко);

// жарт. З'їдати.

– Отже, вилущить псяюха всі вареники, і нам мало що зостанеться (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Ви́лущити зу́би з (у) кого і без дод. – борючись із ким-небудь або б'ючи когось, вибити зуби.

Тілиста рука Потаповича .. не з одного вилущила зуби (Панас Мирний);

Зуби, мов квасолю, вилущу (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вилущувати — вилу́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вилущувати — -ую, -уєш, недок., вилущити, -щу, -щиш, док., перех. 1》 Очищати, звільняти що-небудь від зовнішньої оболонки, шкаралупи і т. ін. || Відокремлювати, відривати зерно від качана і т. ін. 2》 перен., рідко. Знищувати. || жарт. З'їдати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилущувати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
  4. вилущувати — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо).  Словник синонімів української мови
  5. вилущувати — ВИЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЩИТИ, щу, щиш, док., перех. 1. Очищати, звільняти що-небудь від зовнішньої оболонки, шкаралупи і т. ін. Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (Фр., ІІІ, 1950, 206); Сіла білочка снідати.  Словник української мови в 11 томах
  6. вилущувати — Вилущувати, -щую, -єш сов. в. вилущити, -щу, -щиш, гл. 1) Вышелушивать, вишелушить. 2) Истреблять, истребить. Вони вилущать усе твоє військо. Стор. І. 81.  Словник української мови Грінченка