вилікування
ВИ́ЛІКУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́лікувати.
Якось тихо-мирно одружився [Преображенський] з Сонею, ніби подякував за вилікування (Іван Ле);
Недуга затяжна, хронічна і ледве чи піддасться вилікуванню (М. Сиротюк);
Повне вилікування варикозної хвороби можливе лише на ранніх її стадіях (з наук. літ.);
Мій сон можна витлумачити й не містично: коли б я напевно розгадав нашу сімейну таємницю, то спокій приніс би не померлим, вони в спокої достатньому, а собі і знайшов би засоби для вилікування здобутої глибокої травми (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)