виметнутися

ВИ́МЕТНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

Швидко вийти, вибігти, виїхати і т. ін.

Далеко на стежці, що перевалювала аж ген через голу, осяяну сонцем сопку, виметнулась манюнька комашинка... Собака! (І. Багряний);

Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський);

Влетів [Матвій] у хащу, аж затріщало гілля, перечепився, трохи не впав, виметнувся на невеличку галявину (Ю. Мушкетик);

// Стрімко піднятися догори.

Виметнулись перші язички полум'я, і вже на нього звідусіль навалились тремтячі від холоду бійці, хапаючи тепло (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. виметнутися — ви́метнутися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виметнутися — -нуся, -нешся, док. Швидко вийти, вибігти. || Стрімко піднятися догори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виметнутися — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. виметнутися — ВИ́МЕТНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Швидко вийти, вибігти. Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 144); // Стрімко піднятися догори. Виметнулись перші язички полум’я, і вже на нього звідусіль навалились тремтячі від холоду бійці, хапаючи тепло (Гончар, II, 1959, 421).  Словник української мови в 11 томах