вимолений

ВИ́МОЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́молити.

Навіщо шукать, благати іншого, як маєш цей [рай], не вимолений, а справжній, рідний, даний тобі дідами й прадідами? (Василь Шевчук);

* У порівн. – Погода, мов у Бога вимолена (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. вимолений — ви́молений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимолений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимолити.  Великий тлумачний словник сучасної мови