вимолений

ви́молений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вимолити.

Значення в інших словниках

1. вимолений — ви́молений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимолений — ВИ́МОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́молити. Навіщо шукать, благати іншого, як маєш цей [рай], не вимолений, а справжній, рідний, даний тобі дідами й прадідами? (Василь Шевчук); * У порівн. – Погода, мов у Бога вимолена (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах