вимотуватися
ВИМО́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́МОТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. тільки 3 ос. Мотаючись, витягатися з чого-небудь, звідкись.
Нитка поволі плететься дівочими пальцями, вимотується із пряжі і відраховує недоспані ночі (із журн.);
* Образно. Справи – як та нитка з клубка, вимотуються щодня (Іван Ле).
2. перен., розм. Знесилюватися, виснажуватися, перебуваючи у безперервній дії, роботі, напруженні і т. ін.
Бик вимотується на перших двох етапах поєдинку, у фіналі перед тореро це вже зовсім не та грізна тварина, яка вибігла на арену на початку вистави (із журн.);
За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Яків Баш).
3. Розмотуючи що-небудь, звільнятися.
В кущах, переплутаних ожиною, серед двох великих кошів з рослинами вимотувалась невелика на зріст, стара вже жінка. Ноги її, в червоних панчохах, заплутались в ожину (Н. Королева);
За допомогою спеціального пристрою стара стрічка вільно вимотується з корпуса картриджа (з Інтернету);
Галина, вимотавшись із теплої хустки, поправляла коси (із журн.);
* Образно. [Писар:] Опутав я сього Рябину так, що не його голови потрібно, щоб із тих пут вимотатися (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)