Словник української мови у 20 томах

вимочений

ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́мочити.

Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (І. Нечуй-Левицький);

Чортів патлач рішуче підсунув до себе книжку, нахиливши до неї своє вимочене лице (В. Винниченко);

Спеціально вимоченими в розсолі бичачими хвостами вони шмагали повішеного, поки той не знепритомніє (Б. Антоненко-Давидович);

* У порівн. Бліде, ніби вимочене за місяць, небо очистилось від хмар (В. Козаченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вимочений — ви́мочений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. вимочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимочений — ви́мочений: ◊ як ви́мочена ку́рка → курка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. вимочений — ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мочити. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (Н.-Лев., II, 1954, 221); Вимочені гриби вкладають шапками вниз у бочки або скляні банки (Укр.  Словник української мови в 11 томах