вимочений
ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мочити.
Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (Н.-Лев., II, 1954, 221);
Вимочені гриби вкладають шапками вниз у бочки або скляні банки (Укр. страви, 1957, 428);
*У порівн. Бліде, ніби вимочене за місяць, небо очистилось від хмар (Коз., Сальвія, 1956, 196).
Словник української мови (СУМ-11)