вимріяний
ВИ́МРІЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́мріяти.
Хай навіть не бачене ще, тільки вимріяне, вже непокоїть, кличе (О. Гончар);
Може, то лише твоя туга за нездійсненним коханням, вимріяним у сірій павутині буденщини? (О. Бердник);
Віра все ще стояла у дверях, не знаючи, що сказати: викрикнути-таки вголос те, сотнями днів і ночей вимріяне.., чи заглушити власну радість (Р. Іваничук);
Вони [солдати] зможуть остаточно навести порядок і оголосити вимріяну війну решті земної кулі (Ю. Андрухович);
// ви́мріяно, безос. пред.
Пішло воно не так, як було вимріяно, але все ж пішло (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)