вимучування

ВИМУ́ЧУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. виму́чувати.

Політичні сили в Україні, які зашпорталися в ганебному вимучуванні власних сил у боротьбі за владу, не усвідомлюють ні свого національного обов'язку, ні реалій сучасної конкуренції культур і цивілізацій (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. вимучування — виму́чування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимучування — -я, с. Дія за знач. вимучувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимучування — ВИМУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виму́чувати.  Словник української мови в 11 томах