винишпорити
ВИ́НИШПОРИТИ, рю, риш, док., розм.
1. що. Старанно обшукати все довкола.
Винишпорили всі закутки – нема [самогону]. Оглянули подвір'я (А. Шиян);
Ватаги жадібних до здобичі степовиків обікрали, обідрали й осквернили всі церкви й монастирі, розбили й пограбували торгові склепи й крамниці, винишпорили всі закапелки в князівських, боярських та купецьких хоромах (В. Малик).
2. кого, що. Старанно шукаючи, знайти.
– Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (І. Нечуй-Левицький);
Від Петрикових чорних циганських оченят не сховається жодний гриб. Поки я одного знайду, якогось невдаху, він десять винишпорить (Ю. Збанацький);
Тут і найголодніша миша ніякої поживи собі не винишпорила б (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)