винитися

ВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок., розм.

Визнавати свою вину, провину; просити вибачення.

[Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка. Вони самі винилися у тому перед Василем (Панас Мирний);

Стояв [Кирило] біля дверей здоровенний, високий, а мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. винитися — вини́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. винитися — -нюся, -нишся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винитися — I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал.  Словник синонімів української мови
4. винитися — ВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися. [Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка.  Словник української мови в 11 томах
5. винитися — Винитися, -нюся, -нишся гл. Виниться.  Словник української мови Грінченка