винити
ВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого, що.
Звинувачувати кого-, що-небудь.
Вже утямила [Варка] гаразд, що її не закують, що її і не винять (Марко Вовчок);
– Як же ми можемо винити в чомусь наші дні? (М. Івченко);
– Я і цих, і інших – і нікого не хочу винити, – сказала сестра Катря (М. Хвильовий);
Не його треба за розлуку винити (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)