винитися
ВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися.
[Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка. Вони самі винилися у тому перед Василем (Мирний, V, 1955, 71);
Стояв [Кирило] біля дверей здоровенний, високий, а мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (Собко, Звич. життя, 1957, 186).
Словник української мови (СУМ-11)