винишпорити
ВИ́НИШПОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм.
1. Старанно обшукати все довкола.
Винишпорили всі закутки — нема [самогону]. Оглянули подвір’я (Шиян, Баланда, 1957, 36).
2. Старанно шукаючи, знайти.
— Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Н.-Лев., IV, 1956, 238);
Від Петрикових чорних циганських оченят не сховається жодний гриб. Поки я одного знайду, якогось невдаху, він десять винишпорить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 193).
Словник української мови (СУМ-11)