винищений
ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́нищити.
Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Гончар, Таврія.., 1957, 142).
2. прикм., рідко. Жалюгідний.
Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (Коцюб., II, 1955, 139).
Словник української мови (СУМ-11)