винищений

ви́нищений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до винищити.

|| винищено, безос. присудк. сл.

2》 прикм., рідко. Жалюгідний.

Значення в інших словниках

1. винищений — ви́нищений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. винищений — ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́нищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (О.  Словник української мови у 20 томах
3. винищений — Ви́нищений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. винищений — ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́нищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Гончар, Таврія.., 1957, 142). 2. прикм., рідко.  Словник української мови в 11 томах