винищений
ви́нищений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до винищити.
|| винищено, безос. присудк. сл.
2》 прикм., рідко. Жалюгідний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винищений — ви́нищений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- винищений — ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́нищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (О. Словник української мови у 20 томах
- винищений — Ви́нищений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винищений — ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́нищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Гончар, Таврія.., 1957, 142). 2. прикм., рідко. Словник української мови в 11 томах