винищений

ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́нищити.

Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (О. Гончар);

Винищені [племена] тільки тому, що їхня земля сподобалася зажерливим сусідам (П. Загребельний);

// ви́нищено, безос. пред.

– Вогнем і мечем до кореня винищено все, що було в Романії з роду де Кастро (Н. Королева);

В тім подвір'ї було винищено дерева й будь-які кущики і навіть виполото траву, але зате було синє небо над головою (І. Багряний).

2. у знач. прикм., рідко. Жалюгідний.

Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (М. Коцюбинський).