1. Словник української мови в 11 томах

винищений

ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́нищити.

Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Гончар, Таврія.., 1957, 142).

2. прикм., рідко. Жалюгідний.

Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (Коцюб., II, 1955, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винищений — ви́нищений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. винищений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до винищити. || винищено, безос. присудк. сл. 2》 прикм., рідко. Жалюгідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винищений — ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́нищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (О. Словник української мови у 20 томах
  4. винищений — Ви́нищений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)