1. Словник української мови у 20 томах

винищення

ВИ́НИЩЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́нищити.

Винищення людності в результаті всієї війни буде колосальне (О. Довженко);

Інтенсивне вирубування цінних порід дерев може призвести не лише до винищення унікального лісу, а й до екологічного лиха (із журн.);

Україні доведеться припинити безконтрольне винищення лісів, аби убезпечити себе від повеней (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винищення — ви́нищення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. винищення — -я, с. Дія за знач. винищити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винищення — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
  4. винищення — Ви́нищення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. винищення — ВИ́НИЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́нищити. Нема таких тортур, наймерзотніших засобів, до яких не вдавалися б гітлерівські кати для винищення українського народу (Довж., III, 1960, 54). Словник української мови в 11 томах