винищений
ВИ́НИЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́нищити.
Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (О. Гончар);
Винищені [племена] тільки тому, що їхня земля сподобалася зажерливим сусідам (П. Загребельний);
// ви́нищено, безос. пред.
– Вогнем і мечем до кореня винищено все, що було в Романії з роду де Кастро (Н. Королева);
В тім подвір'ї було винищено дерева й будь-які кущики і навіть виполото траву, але зате було синє небо над головою (І. Багряний).
2. у знач. прикм., рідко. Жалюгідний.
Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)