1. Словник української мови в 11 томах

винитися

ВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися.

[Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка. Вони самі винилися у тому перед Василем (Мирний, V, 1955, 71);

Стояв [Кирило] біля дверей здоровенний, високий, а мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (Собко, Звич. життя, 1957, 186).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винитися — вини́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. винитися — -нюся, -нишся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винитися — ВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину; просити вибачення. [Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка. Словник української мови у 20 томах
  4. винитися — I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал. Словник синонімів української мови
  5. винитися — Винитися, -нюся, -нишся гл. Виниться. Словник української мови Грінченка