виноградар

ВИНОГРА́ДАР, я, ч.

Той, хто вирощує, розводить виноград або займається виноградарством.

Схилений виноградар кохається в ситій землі (М. Коцюбинський);

Малює [художниця] хлопця-лісоруба І виноградаря в лозі (П. Воронько);

Знаєте, тут же кожен з робітників ще й садівник, і виноградар (О. Гончар);

За даними Асоціації приватних виноробів та виноградарів Закарпаття, попит на закарпатське вино з кожним роком стрімко зростає (із журн.).

Значення в інших словниках

1. виноградар — -я, ч. Той, хто вирощує, розводить виноград.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Виноградар — Виногра́дар іменник чоловічого роду житловий масив  Орфографічний словник української мови
3. виноградар — Виногра́дар, -ря, -реві; -дарі, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. виноградар — ВИНОГРА́ДАР, я, ч. Той, хто вирощує, розводить виноград. Схилений виноградар копається в ситій землі (Коцюб., II, 1955, 409); Малює [художниця] хлопця-лісоруба І виноградаря в лозі (Воронько, Народж. легенди, 1954, 37).  Словник української мови в 11 томах