виноград
ВИНОГРА́Д, у, ч.
1. Витка кущова рослина родини виноградових із соковитими ягодами, зібраними у грона.
Цупкі, покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі (М. Коцюбинський);
Узгір'я в садах, в виноградах яри (М. Рильський);
На вікна вився виноград зелений, Немов землі несказані думки (М. Вінграновський).
2. збірн. Ягоди цієї рослини.
– Йду он там до саду їсти винограду (І. Франко);
Учені встановили, що виноград має властивості нормалізувати роботу мозку, зокрема істотно покращувати пам'ять людини (із журн.).
(1) Ди́кий виногра́д – дикоросла декоративна витка кущова рослина з широким листям і неїстівними дрібними темно-синіми плодами, схожими на плоди справжнього винограду.
Ґанок і невелику веранду рясно оповили стебла дикого винограду (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)