виноград
ВИНОГРА́Д, у, ч.
1. Південна витка кущова рослина з широким листям та вусиками, з плодами, зібраними в грона.
Цупкі, покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі, спутались гіллячками і напнули над землею гарний намет густого листя та великих, важких грон (Коцюб., І, 1955, 277);
Узгір’я в садах, в виноградах яри (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13).
Ди́кий виногра́д — дикоростуча і декоративна витка кущова рослина з широким листям та вусиками.
Ганок і невелику веранду рясно оповили стебла дикого винограду (Шиян, Гроза.., 1956, 44).
2. Ягоди цієї рослини.
— Йду он там до саду їсти винограду (Фр., IV, 1950, 76);
Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Досв., Вибр., 1959, 431).
Словник української мови (СУМ-11)