винозорий
ВИНОЗО́РИЙ, а, е, поет.
Наділений гострим зором.
Роксолана знизу дивилась на обличчя Михайликове.., на винозорі соколині очі (О. Ільченко);
[Баштовий Лінкей:] Я удався винозорим, Мов у лісі темнім рись (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)