винороб
ВИНОРО́Б, а, ч.
Фахівець із виноробства.
– Ви знаєте, це [вино] нашого власного виробу, – зауважила жінка, коли я, випивши, аж прицмокнув. – Вашого? – здивовано підніс очі Карпо. – Ви хіба винороби? (Олесь Досвітній);
На великому плацу, під горою, стояли цілі яруси великих сорокавідерних бочок з вином, а біля них тупцював якийсь дідок, як виявилося, головний винороб заводу (В. Кучер);
У давильні своїй, виноробе, Не дави молодий виноград: То ж бо є небезпечна спроба – Менше радості, більше втрат (М. Руденко);
Вино – один із найкращих дарів природи, а справжній винороб – це творець, який ставиться до своєї праці як до мистецтва (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)