винороб
ВИНОРО́Б, а, ч. Той, хто виготовляє вино.
На великому плацу, під горою, стояли цілі яруси великих сорокавідерних бочок з вином, а біля них тупцював якийсь дідок, як виявилося, головний винороб заводу (Кучер, Голод, 1961, 147);
— Ви знаєте, це [вино] нашого власного виробу, — зауважила жінка, коли я, випивши, аж прицмокнув. — Вашого? — здивовано підніс очі Карпо. — Ви хіба винороби? (Досв., Вибр., 1959, 418).
Словник української мови (СУМ-11)