виняньчений
ВИ́НЯНЬЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́няньчити.
Виняньчене нерідною, проте дбайливою та доброю матір'ю, кволе немовля виросло у здорового красеня парубка (з газ.);
* Образно. Виняньчений сонцем колос пригинався до землі від ваги налитого зерна (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)