виораний
ВИ́ОРАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́орати.
Нива не виорана. Засіяти нічим (М. Сиротюк);
“Якось я йшов з дерев'яною палицею стежкою повз виораний город, – згадує Іван Іванович, – і побачив, що з-під землі виглядає кут металевої коробки. Коли підважив, то через зотлілу жерсть на чорну землю висипалася купа золота” (з газ.);
По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Мирослав Ірчан);
Жодної зморшки на його лоб. Він вже був виораний. Жодного блиску в його очі. Вони вже були переповнені (Б. Харчук);
// ви́орано, безос. пред.
На “придатку” в Тилявці виорано шаблю. Тут, кажуть, козацький загін витяв упень ляхів (У. Самчук);
У 1928 р. на території Росії випадково було виорано кам'яний метеорит вагою в 40,5 кг (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)