виораний
ВИ́ОРАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́орати.
Нива не виорана. Засіяти нічим (М. Сиротюк);
“Якось я йшов з дерев'яною палицею стежкою повз виораний город, – згадує Іван Іванович, – і побачив, що з-під землі виглядає кут металевої коробки. Коли підважив, то через зотлілу жерсть на чорну землю висипалася купа золота” (з газ.);
По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Мирослав Ірчан);
Жодної зморшки на його лоб. Він вже був виораний. Жодного блиску в його очі. Вони вже були переповнені (Б. Харчук);
// ви́орано, безос. пред.
На “придатку” в Тилявці виорано шаблю. Тут, кажуть, козацький загін витяв упень ляхів (У. Самчук);
У 1928 р. на території Росії випадково було виорано кам'яний метеорит вагою в 40,5 кг (з Інтернету).
Значення в інших словниках
- виораний — ви́ораний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виорати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виораний — Ви́ораний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виораний — ВИ́ОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́орати. Сніг укрив колгоспне наше поле, Виорану, рівну широчінь… (Дор., Єдність, 1950, 26); По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Ірчан, II, 1958, 132). Словник української мови в 11 томах