виораний
ВИ́ОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́орати.
Сніг укрив колгоспне наше поле, Виорану, рівну широчінь… (Дор., Єдність, 1950, 26);
По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Ірчан, II, 1958, 132).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виораний — ви́ораний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виорати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виораний — ВИ́ОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́орати. Нива не виорана. Засіяти нічим (М. Сиротюк); “Якось я йшов з дерев'яною палицею стежкою повз виораний город, – згадує Іван Іванович, – і побачив, що з-під землі виглядає кут металевої коробки. Словник української мови у 20 томах
- виораний — Ви́ораний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)