виораний
ВИ́ОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́орати.
Сніг укрив колгоспне наше поле, Виорану, рівну широчінь… (Дор., Єдність, 1950, 26);
По висохлому обличчі Івана виораними рівчаками тихо скотились дві сльози і впали на білу сорочку (Ірчан, II, 1958, 132).
Словник української мови (СУМ-11)