виорювання
ВИО́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вио́рювати 1, 2.
Під час весняного виорювання землі граки з'їдають багато личинок жуків-шкідників (з наук.-попул. літ.);
Виорювання збільшує ерозію ґрунту, зменшує його здатність утримувати вологу (із журн.);
На рисунку відображено щебенюватість ґрунтів, яка виникла внаслідок змиву дрібнозему та виорювання на поверхню кам'яновугільних сланців (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)